Свято всіх закоханих має дуже давнє походження. Воно бере початок від язичницького свята Луперкалії.

Луперк
В давньоримських традиціях це урочистості на честь вшанування бога Фавна, який опікувався лісами та пасовищами. Фавна ще називали Луперком, бо на латині «lupus» — це вовк, а бог Луперк був захисником пастухів та їхніх овець чи кіз від вовків.

Середина лютого вважалася періодом ритуального очищення — римляни прибирали в оселях, а потім посипали підлогу сіллю та пшеницею. Крім того, Луперкалії були ще й святом родючості, а в античні часи це мало велике значення, тому що дитяча смертність була дуже високою. Люди, які не мали дітей, в ті часи вважалися проклятими та вдавалися до містичних обрядів для того, щоб народити спадкоємців.

Головними дієвими особами Луперкалій були жерці, які приносили в жертву богам тварин: кіз — для родючості та собак — для духовного очищення. Шкіру тварин нарізали на вузькі смужки, змочували в жертовній крові й цими імпровізованими батогами шмагали всіх зустрічних молодих жінок. Вважалося, що таким чином кожна з них обов’язково стане матір’ю здорових дітей, тому жінки охоче підставлялися під удари.

На час Луперкалій всім неодруженим чоловікам та жінкам належало створювати пари для дітонародження, інколи навіть з незнайомими раніше між собою. Для цього влаштовували своєрідну лотерею: жінки писали своє ім’я на шматочку пергаменту, який вкидали до великої урни. Чоловіки наосліп діставали пергамент з написаним ім’ям, і відтоді мали провести з цією жінкою святкові дні у веселощах та коханні. Якщо союз виявлявся вдалим, зрештою він міг перетворитися на шлюб.

Луперкалії були дуже популярним святом з еротичним змістом, і навіть з настанням християнства відзначалися досить довго, на відміну від інших язичницьких традицій. Лише в 496 році Луперкалії були офіційно заборонені наказом очільника Римської церкви Папи Геласія I.

#історія свята #Луперкалії #День закоханих